Гордість країни

Sustainable еволюція: що ми знаємо про сталі ланцюги поставок?

21 лютого

інші учасники

Одним із важливих пунктів у стратегії ведення свідомого бізнесу є відстеження та контроль ланцюгів поставок компанії. Що означає цей термін? Як він змінювався у процесі sustainable еволюції? І яким чином імідж компанії залежить від прозорості ланцюгів поставок? Спробуємо розібратися. 

Supply chain management  

Про supply chain management (SCM) — «управління ланцюгами поставок» уперше заговорили на початку 1980-х. У 1982 р. в Британії була опублікована стаття Supply Chain Management: Logistics catches up with strategy. Її автори, Kейт Олівер та Майкл Вебер, визначили, що SCM — це «матеріальні потоки від виробників вихідної сировини до кінцевого споживача в рамках інтегрованої стратегії», тобто увесь процес, що відбувається з продуктом від початку його виробництва до отримання його споживачем. 

У 1990-х роках ХХ ст. термін став популярнішим і трансформувався у більш сучасне та доступне визначення, яке використовують досі. Отже, управління ланцюгами поставок, або SCM — це організація, планування, контроль і регулювання товарного потоку, починаючи з отримання замовлення, закупівлі сировини та матеріалів для забезпечення виробництва товарів, і далі, через виробництво, доведення його до кінцевого споживача відповідно до вимог ринку.  

Сучасна концепція SCM широко застосовується у більшості економічно розвинених країн, оскільки є дієвим інструментом ведення бізнесу. Серед основних її можливостей:  

  • скорочення витрат;  
  • дотримання договірної дисципліни;  
  • досягнення клієнтоорієнтованості бізнес-процесів;  
  • підвищення якості продукції, рівня обслуговування споживачів та соціальної відповідальності бізнесу;  
  • врахування сучасних викликів охорони навколишнього середовища і регулювання суспільних процесів.  

Саме з останніми двома пунктами тісно пов’язаний новий напрям в розвитку SCM — Sustainable Supply Chain Management — управління сталими ланцюгами поставок.  

Суть сталого ланцюга поставок полягає в тому, щоб бути відповідальним за процеси протягом життєвого циклу продукції: від видобутку сировини до етапу, коли продукт перетворюється на відходи (або коли відходи знову стають сировиною) у всіх аспектах сталого розвитку (навколишнє середовище, права людини, фінансові показники та ін.).  

Тобто виробник в управлінні сталими ланцюгами поставок повинен обов’язково врахувати: 

  • Економічність (на усіх етапах виробництва повинна зберігатись конкурентна перевага за вартістю, доставкою, якістю, технологіями і кадровими ресурсами). 
  • Орієнтація на суспільство (створення відкритої та прозорої системи контролю управління згідно міжнародних стандартів і нормативів у аспектах керування правами людини, робочого середовища та етики). 
  • Екологічність (співпраця лише з тими постачальниками, які мають сертифікат екологічного партнера, щоб оцінювати та контролювати вплив на екологію їх компонентів, сировини та виробничого процесу). 

Сталі ланцюги та імідж компанії 

Все більша кількість брендів сьогодні зобов’язується працювати лише з постачальниками, які дотримуються соціальних та екологічних стандартів. Компанії вимагають, щоб їхні постачальники першого рівня відповідали усім sustainable стандартам, і просять, щоб ті, в свою чергу, дотримувались цих вимог з своїми постачальниками. Мета — створення каскаду сталих практик, який відображений у всьому ланцюгу або мережі поставок. 

Як результат — бізнес стає максимально sustainable, що безумовно позначається на іміджі компанії у позитивному ключі. Згідно із Nielsen Global Corporate Sustainability Report, 66% світових споживачів готові платити більше за бренди, які сповідують принципи відповідального (свідомого) виробництва.  

Проте, на жаль, деяким компаніям важко говорити про якість продукції, коли стає відомо, що вона була створена в умовах неповаги до основних прав людини та працівників, або процес її виробництва відбувався із порушенням екологічних стандартів. Непрозорі ланцюги поставок здатні зруйнувати імідж компаній.  

Саме так сталося, наприклад, з гігантом ринку — IKEA. Влітку 2020 року британська неурядова організація Earthsight оприлюднила розслідування про те, що шведський рітейлер продає стільці з буків, отриманих шляхом незаконних вирубок у Карпатах. Постачальник сировини для виробництва — лісомисливське господарство в Закарпатській області незаконно видавало ліцензії на «санітарні» вирубки на сотні ділянок. Більше того, це лісогосподарство передавало сировину заготівельнику бука — меблевій компанії ВГСМ, яка постачає майже 96% усієї продукції рітейлеру IKEA. 

У Earthsight відзначили також, що проблеми IKEA з українською деревиною не обмежились буковими стільцями. Більшість товарів виготовлялася з дешевих плитоматеріалів, покритих шпоном або меламіном. Другий у світі за величиною виробних таких плит — компанія Egger. Вона імпортувала деревину для ІКЕА від українських постачальників, проти яких неодноразово відкривали кримінальні впровадження через незаконну вирубку лісів. 

Після такого резонансного кейсу в IKEA заявили, що почали незалежний аудит українських постачальників. Восени 2020 року компанія повідомила, що не виявлено жодних ознак того, що незаконно заготовлена ​​деревина потрапила в «їх ланцюг поставок». Проте це, безсумнівно, залишило негативний слід на репутації IKEA.  

Ще один наочний кейс трапився з компанією Nike, яка опублікувала список з 700-та фабрик та заводів, де виробляється її продукція. Це стало відповіддю на багаторічну критику в бік бренду з боку правозахисних організацій, які звинувачували його в потуранні незадовільним умовам праці, особливо в країнах, що розвиваються. Як і багато інших текстильних компаній, левова частка виробництва Nike знаходиться в країнах Латинської Америки і Південно-Східної Азії. Саме тут були виявлені  випадки використання дитячої праці (що, найчастіше, не забороняється в азіатських країнах). На третині фабрик мали місце сексуальні домагання, фізичні покарання робітників, використовувалася праця нелегальних субпідрядників (зокрема, правозахисники багато років говорять, що в низці країн такими субпідрядниками виступають тюремні заводи), відсутні належні заходи щодо забезпечення безпеки праці.  

У списку Nike — не тільки назви фабрик, але і їх адреси. За словами голови компанії, Філа Найта, оприлюднення таких даних — це спроба домогтися максимальної відкритості в тому, що стосується виробництва. Nike також згоден з тим, що на фабриках, які виконують його замовлення, часто невелика зарплата, занадто довгі робочі дні та недостатньо профспілок. Відтепер компанія обіцяє поліпшити умови праці та постійно проводити перевірки на виробництвах. Філ Найт висловив надію на те, що незабаром Nike стане лідером соціально відповідального бізнесу.  

Кейс з Nike став прикладом до наслідування для інших підприємств цієї галузі, які також співпрацюють з виробництвами у країнах, що розвиваються.  

Контроль прозорості ланцюгів поставки 

Яким чином контролювати своїх постачальників, як зрозуміти, що на кожному етапі виробництва (навіть, якщо ви ним не керуєте) зберігається дотримання sustainable принципів?  

Контроль кожної ланки може реалізовуватися різними способами: від звітів правозахисних та еко-організацій до власних перевірок на місцях. Такий метод, наприклад, застосував бренд одягу Stella McCartney, який не використовує у своїх колекціях ані традиційної шкіри, ані хутра, ані шкіри екзотичних тварин. Єдиним матеріалом тваринного походження, який до недавнього часу дозволяла собі дизайнерка, була шерсть, проте зараз Стелла Маккартні серйозно замислилась над тим, щоб відмовитися і від цього. Справа в останньому звіті PETA (організація із захисту прав тварин), що показав жорстоке поводження з вівцями на фермі Ovis 21. Ця аргентинська компанія постачає шерсть багатьом брендам, у тому числі Stella McCartney і Patagonia. На фермі, яка декларує захист прав тварин, овець жорстоко ранили при стрижці і не надавали необхідну допомогу вчасно, що в деяких випадках призводило до летальних випадків. Власниця бренду Stella McCartney відразу ж припинила співпрацю з Ovis 21 та заявила, що тепер ще ретельніше буде відбирати постачальників у індустрії моди і в перспективі відмовиться від шерсті взагалі. 

Загалом, стратегія вдосконалення сталого ланцюга поставок повинна включати діяльність у чотирьох напрямах:  

  • залучення працівників та їх освіта; 
  • навчання постачальників (як першого рівня, так і нижчих рівнів); 
  • вплив та реальні зміни в ланцюзі поставок; 
  • внутрішні системні рішення. 

Підсумовуючи реальні кейси, соціологічні дослідження, теорії та практики, можна зробити висновок, що тільки спільними діями і колективними зусиллями усіх ланок компанії можуть створити сталий ланцюг поставок. А це — невід'ємна складова економіки свідомого громадянського суспільства.  

Дописи спецпроекту

Розсилка made in ukraine

Лише найцікавіші новини та події

Дякуємо за підписку